Історія села

           Історичне минуле села.

Село Баглаї розташоване на річці Смолка по обох берегах, в 20-ти км.на південний схід від районного центра – Старокостянтинова і 50 км. від Хмельницького . До найближчої залізничної  станції Старокостянтинів 2 – 10км.

Рельєф, де розташований пункт – рівнинний. Грунти переважно чорноземні. З корисних копалин є торф, глини будівельні,пісок.

Землі, де розташоване село і навколишні села населяли слов’янські племена. В середині 16 століття було засноване село. Вперше в історичних документах село значиться під назвою Баглеєвки, як маєток князя Костянтина Костянтиновича Острозького.

Це зазначено в акті від 7 грудня 1601р. в донесенні возних Криштофора Щуки і Станіслава Янковського Луцькому міському суду про те, що вони перевіряли 24 серпня маєтки і села, які були спустошені і спалені татарами в 1593р. в тому числі і село Баглеєвку, Старокостянтинівської волості, яке належало князю Острозькому. В донесенні говорилось, що в цих селах зовсім не знайшлось жителів «Жителей в них нимаш».

7 грудня 1753 року від останнього Острозького ордината князя Януша  Олександра Сангушко , село Баглаї перейшло в володіння двох осіб: князя Августа-Олександра Казиміровича Чорторийського 1782р. і князю Станіславу Любомирському 1783р.

В книзі С.Д.Бабишина «Топоніміка» відомо, що назва Баглаї походить від слова «лінтяї». Важко подумати, що жителі дали таку назву селу.

Можна здогадуватися,що жителі села не корились паном, а тому і село стали називати такою презирливою назвою.

До революції в селі існувала церковно-прихожанська школа, в яку ходили діти багатих. В 1775 р. побудована церква на засоби княгині Любомирської.

В 1859 р. на засоби прихожан була добудована камінна дзвіниця. Церква володіла землею в 36 десятин, сінокосом- 8десятин.

Більшою половиною землі володіла поміщиця Уварова, яка проживала в Ємільчині.

Період 1917-1920 рр.

Постріли легендарної Аврори, які пролунали в буремні осінні дні 1917 року, сповістили світ про настання ери соціалізму.

В листопаді 1917 р. селяни Старокостянтинівського повіту, які зібралися на з'їзд, у своїй резолюції постановили: «Поміщиків у нас сьогодні не існує,кінець земельному рабству в повіті».

25 грудня 1917 р. Перший Всеукраїнський з’їзд проголосив Україну Радянською Республікою. Щоб придушити владу Рад на Україні, сюди хлинули австро- німецькі війська, буржуазна центральна Рада пішла на змову з буржуазією інших країн.

Трудящі села разом з іншими народами піднялися на боротьбу з чужоземними загарбниками і внутрішньою контрреволюцією. В с.Баглаї селяни почали організовувати загони по боротьбі з бандами петлюрівців, німців і білополяків. Житель села Баглаї Мусій Котюк вступив у боротьбу проти німців, які забирали в нього худобу. Взявши вила в руки він розігнав німців. Коли через деякий час прибуло більше німців, він пішов на хитрість. Він говорив, що я махав вилами, бо викидав гній. На цей крик позбігались сусіди. Після довгої суперечки, німці залишили натовп селян, не взявши  нічого.

Особливо стійко оборонялось село під час вступу в село Петлюри. В банди насильно забирали селян. З армії вони тікали. Забраний насильно в армію Іван Мандибура втік, за ним приїхали петлюрівці. Заарештованого І.Мандибуру селяни рішили визволити.

Оксех Страхун, Самійло Мандибура взяли гвинтівки і засіли на кладовищі, чекаючи підвід петлюрівців. З криком «ура» вони відкрили  стрільбу і розігнали дві підводи петлюрівців і звільнили заарештованого. На постріли почали бігти інші петлюрівці, які робили мітинг біля церкви. Тут

Зав’язався бій, в якому було поранено офіцера-петлюрівця і декількох обеззброєно. З цього часу в Баглаях організувався партизанський загін, в який входили Мандибура Іван і Самійло, Василюк Ілля, Страхун Оксех, Поганець Павло і Варфоломій, Драчук Денис, Чорний Прокіп та ін..

Взимку 1920 року поляки вдерлися в село. Вони почали жорстку розправу з виступаючими проти них. В Баглаях було вбито Войтюка Аріона, Гончарука Романа , Мандибуру Дмитра з малою дитиною на руках, Моргуна Федора, Прокопчука Тодоха, Руру Остапа спалили в хаті, Гадюка Максима закололи багнетом. В селі було спалено понад 50 хат.

Так же жорстоко розправлялися і в селі Лажева. Там було спалено до 70 хат. Про таке страхіття в селі розповідають Герасим Гончарук, Кравець Канор, Вербенчук Тихін та ін.. Після розгрому контрреволюційних банд і вигнання поляків в селі встановлюється влада Рад. З фронту повертаються комуністи та комсомольці – Бондар Аврамій, Ніколайчук Кирило,Білик Василь, які розповідають, роз’яснюють населенню про становище в країні, про НЕП, ведуть організаційну роботу по створенню лікнепів.

 В Баглаях організовується школа, комсомольська організація, кооперація, сільська Рада. Першим головою сільської Ради був Гнатюк Пахом, в комсомол вступили Гончарук Мануїл, Ширшон Никодим,Гончарук Дем’ян, Гончарук Степан та ін.. Головою кооперації був обраний Бондар Микита, бухгалтером – Горбатюк Михайло. В селі створюється виробниче товариство по допомозі селянам в обробітку землі, плануванню, контракції продуктів. В селі розгорнулась масово-роз’яснююча робота, яку вели комуніст Василюк Прокіп, керівник школи Шостак Тіт Іванович, комсомольці. Ініціатором художньї самодіяльності був Шостак Тіт. В виступах на сцені брали участь люди різного віку. Вечорами ходили в лікнепи вчитися читати і писати. Було створено комнезам.

Cоціалістичне будівництво в довоєнні роки.

Відбудова народного господарства в селі успішно завершувалась. Але відчувалось, що індивідуальним методом обробляти землю було не під силу селянам.

Хv з’їзд партії (1927) визначив курс на колективізацію сільського господарства. Було вирішено створити господарство для спільного обробітку землі.

В с. Баглаї колгосп був названий «Червоний партизан» -1928р.

Першими вступили в колгосп: Стецюк Олександра, Корінчук Омельян, Ширшон Антін, Мартинюк Федір та ін..

В 1932 році в селі повністю завершується колективізація.З року в рік  життя в селі ставало заможнішим, культурнішим. Велику масово-політичну роботу на селі проводили комуністи і комсомольці.

В цей час на селі піднімає голову куркульство, яке не хотіло вступати до колгоспу. Потрібно було провести рішучу боротьбу проти отруйної пропаганди ворогів колективізації. Цю роботу виконали комуністи і комсомольці села.

В Баглаях велику увагу по зміцненню економіки колгоспу приділяли голова колгоспу Черватюк Захар Іванович, голова сільської ради – Гадюк Іван Леонтович, комуніст Клюц Сергій Маркович та ін..

В селі працювала семирічна школа, відкрито фельдшерсько-акушерський пункт, клуб. Зростали з року в рік достатки колгоспників. В 1932-1940р колгосп придбав вантажні автомашини. Немиринецька МТС обслуговувала колгосп технікою. З приміненням техніки і внесенням мінеральних добрив, землі стали давати кращі врожаї.

 Наше село в роки Другої Світової війни                

Перемога соціалізму в нашій країні ще більше посилила тривогу правлячих кіл імперіалістичних країн. Вони почали готуватися до війни з Радянським Союзом. Японські імперіалісти порушили кордон, на озері Хасан відбулася битва. Японцям було дано урок і вигнано з нашої території. В цій битві брав участь житель села Баглаї –Антонюк Андрон Гаврилович. Звістка про початок війни німецькими фашистами з гнівом обурила трудящих нашого села. Вони з перших днів війни встали на захист рідної Вітчизни. Вони чинили мужній опір німецько-фашистським загарбникам на фронті, в тилу ворога створювались партизанські загони. В перші дні війни на фронт пішло з села – 140 чол. Вся худоба переправлялась на схід, в глиб країни. Цю місію виконували комсомольці с.Баглаї – Наум Котюк, Пантілей Василюк, голова колгоспу – Пахом Гнатюк.

З книги Героя Радянського Союзу Бринського « По ту сторону» ми дізнаємося про нашого земляка Гончарука Кирила Якимовича, як відважного партизана. З хоробрістю билися проти фашистів Рура Митрофан Давидович, який пройшов з боями від західних кордонів до Волгограда і назад до Праги.

Молодший сержант Олександр Чайка, рядовий Чорний Василь Кирилович вступили в боротьбу проти трьох фашистів –угорців з метою забрати в них танковий кулемет. В цій боротьбі Чайка був проколотий багнетом, але перемога була на нашій стороні. Нині Чайка працює шахтарем Донбасу.

В боротьбі за честь і свободу нашої Вітчизни загинуло – 74 чоловіки. В чорні дні хазяйнування фашистів на нашій землі з села забирали юнаків та дівчат на каторжні роботи до Німеччини. Частина з них ( 9 чоловік) загинули і померли від непосильної роботи і голодного життя.

В 1943 році в Баглаївському лісі перебували партизани, яким допомагали місцеві люди. Вони приносили продукти і давали відомості про місце знаходження німців. Німці і шуцмани робили облави і маскувались під партизанів. Щоб виявити пособників партизан. Так в ніч на 27 серпня 1943р вони по-звірячому знущались над Долибцем Марком, Страхуном Оксехом,Котюк Гапкою, які по-гостинному їх прийняли, вважаючи за партизанів. Житель Баглаїв – Мартинюк Федір П., довгий час переховував єврейку Шехман Фаню Михайлівну, яка нині працює вчителькою школи№4 м. Старокостянтинів. Жителі села співчували і допомагали чим могли військовополоненим, які тікали з німецького полону.

Офіцер армії(лейтенант) Микола Ямщиков довгий час перебував в селі, але ніхто не знав, що він мав зв'язок з партизанами. Коли виконав завдання, він пішов разом з партизанами. Село було звільнене радянськими військами 6 березня 1944року.

Відбудова і дальший розвиток народного господарства в післявоєнний період.

Після визволення території від німецько-фашистських загарбників трудящі села приступили до відбудови народного господарства. Німецькі окупанти знищили майже всі будівлі колгоспу, машини та знаряддя, засмітили поля, вирубали фруктові сади.

Колгоспники активно взялися до відновлення своєї артілі. Особливу роль зіграли жінки, які в той час очолювали майже всі відповідальні ділянки робіт.

За короткий час були відбудовані колгоспні споруди, відремонтовано інвентар. Шляхом контрактації та передачі колгоспниками деякої частини тварин поповнилось колгоспне стадо.

Особливо великі зрушення сталися після вересневого пленуму ЦК КПРС (1953р). під керівництвом партійної організації колгоспники розгорнули активну боротьбу за підвищення врожаїв всіх с/г культур, за піднесення громадського тваринництва.

В 1951році колгоспи сіл Баглаї та Ємці об’єдналися в одну артіль ім.Червоний Партизан, а в 1960 році з колгоспом с.Лажева, де артіль стала носити назву «Правда».

Партійна організація разом з правлінням колгоспу «Правда» у відповідності з загальнонародним планом розробило свій перспективний план на 7 років. В плані основна увага звернута на дальше підвищення врожайності па поліпшення продуктивності громадського тваринництва.

Хліборобами артілі успішно здійснюються намічені плани. Уже в 1962 році врожайність пшениці становила -23,5 ц, жита -27,8 ц з гектара.

В 1963 році врожайність пшениці становить – 18,3 ц, ячменю – 23,6ц гороху -17,2ц з гектара. Збільшилось поголів’я громадської худоби, підвищилась її продуктивність.

На кожних 100 гектарів угідь колгосп виробив 21,4ц м’яса і 200,8 ц молока. Грошовий прибуток становив 430 тисяч карбованців.

Колгосп розгорнув велике будівництво. За останні роки споруджено 25 господарських об’єктів. Зараз в артілі лише тваринницьких ферм є більше 10. В господарстві нараховується 17 тракторів, 7 комбайнів, 13 автомашин, гноєрозкидач, зерноочисні машини, тощо.

Велика увага приділяється побуту, культурі. Щороку з допомогою колгоспу будується до 40 житлових будинків. Вже споруджено понад 200 квартир. В  селі є восьмирічна школа. Всі найвідповідальніші ділянки робіт очолюють комуністи.

Натхненні історичними рішеннями ххll зїзду КПРС трудящі села роблять все для того, щоб ще вище піднести економіку своєї артілі, підняти рівень культури, внести гідний вклад в побудову комуністичного суспільства.

Село в період перебудови, розбудови незалежної української держави.

В 1965 році прокладена дорога з твердим покриттям від Веснянки до Баглаїв. В 1993 році почалась газифікація села.В 1996 році в перші хати с. Баглаї подали природній газ. За  роки незалежності пройшло реформування.

В 1992 році на загальних зборах селяни вирішили перейменувати колгосп в «Баглаївську спілку селян» , а у 2000 році в кооператив «Мрія».

Головою був Левандовський Микола С.

У 2000 році пройшло паювання землі. Селяни отримали земельні частки у вигляді сертифіката в кількості – 3,16 га.

В 2002 році було розпайоване колгоспне майно. Люди отримали майнові сертифікати.

З 1989 – 92 рр почалась реставрація церкви. На даний час проходить богослужіння.

В 2003 році розпочався розпад кооперативу «Мрія» . за нерозраховані кредити Старокостянтинівська ліквідаційна комісія почала забирати с/г техніку, машини, зерно. Поля перестали оброблятися і незабаром почали заростати бурянами. Вся худоба , яка була – збувалась. Люди не отримували заробітної плати місяцями. На майнові та земельні сертифікати селяни не одержували нічого. Почався розпад та безробіття.

2004 рік – руйнація КСП «Мрія» продовжується. Утворилось товариство з обмеженою відповідальністю «Земля». Директором товариства залишився Левандовський Микола С. в ТОВ «Земля» залишилось 2 трактори, 2 комбайни, 2 машини, с/г інвентар. Це все, що залишилось від колгоспу. Працюючих людей разом з керівництвом налічувалось 20-25 чоловік.

Розпочали давати землю в оренду:

             Фермер Петриченко- 50 га.

              Фермер із с.Самчики – 50 га.

В с.Ємці 50 га землі дали в оренду директору Ілляшівської спілки – Максімову В. решта землі вакувало. З другого півріччя 2004 року розпочалось оформлення державних актів на землю.

В 2005 році отримавши державні акти на землю селяни могли виходити із колгоспу і обробляти свої паї самостійно.

В с.Баглаї вийшли і забрали свої паї: Зайшлий Григорій, Поліщук Сергій, Мельничук Володимир, Олясюк Сергій, Поліщук Олена.

Працівникам соціальної сфери також було видано державні акти на землю в розмірі 2 га.

2005 рік – було відкрито приватний продуктовий магазин в с.Баглаї. підприємець-  Шиян Володимир. В с.Ємці в приміщенні сільського клубу(який не працює)  взяв в оренду 1 кімнату підприємець Савчук Василь теж під магазин.

В 2005 році відбулись вибори до місцевих рад та голів сільських рад.

В с.Баглаї голову сільської ради обирали з трьох кандидатур:

                          Поліщук Людмила.

                          Михайлюк Степан.

                          Поліщук Олександр.

Сільським головою було обрано –Поліщука Олександра.

2007- рік – функціонує на селі тільки сільська Рада. Товариства «Земля» не існує. В 2007 році люди сіл Баглаї та Ємці заключили договір з орендарем СТОВ «Інтер Случ» с.Веснянка через у.о.Дерикота М.В.  Тепер поля засіваються і обробляються.

2008рік – заплановано газифікувати село Ємці. Люди вже здали частину грошей на проведення природного газу.

21 січня 2009 року в селі Ємці загорівся голубий вогник. Це 52 газифіковане село на Старокостянтинівщині.

На майнові паї люди почали розбирати ферми та будівлі.

У 2010 році відбулись чергові вибори сільського голови. Баглаївським сільським головою було обрано Саволюк Лідію І.,а секретарем- Мельнічук Галину І.

1 вересня 2013 року Баглаївська школа l ступеня радо зустрічала школярів села Лажева у стінах своєї школи. В зв’язку із закриттям Лажівської школи l ступеня, учні переведені у Баглаї. У 2013-2014р Баглаївську школу відвідують 28 учнів 1-4класів. Педагогічний колектив :

                   Левандовська Ніна П.

                   Котюк Людмила М.

                   Кравчук Лариса М.

                   Смоліна Людмила В.

5 січня 2017 року жителі села Баглаї отримали довгоочікуваний подарунок – Новий ФАП. Завідуюча ФАПом Швець Єлизавета.

На 01.01.2017 року населення по Баглаївській сільській раді становить:

 793 чол; дітей дошкільного віку 44; дітей шкільного віку 65;

9 жовтня 2017 року відбулося освячення храму Казанської ікони Божої Матері в с. Баглаї. На запрошення настоятеля храму отця Бориса святкову літургію очолили Високопреосвященніший Антоній –митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський, настоятель протоієрей Василій та запрошене духовенство з різних єпархій області.